Узагальнено вітчизняні та зарубіжні теоретичні розробки понять "читач", "сприйняття", "інтерпретація" та їх взаємозв'язок з поняттями "автор" і "текст". Грунтуючись на теорії рецептивної естетики та її основних поняттях, зокрема, "імпліцитний читач", "експліцитний читач", "рецепція", "горизонт сподівань" тощо, презентовано моделі читачів та рецептивні настанови модернізму та соцреалізму, виходячи з їх філософсько-естетичних засад, особливостей художніх текстів та з урахуванням національної суспільно-культурної ситуації читання. Праналізовано імпліцитну та експліцитну модель читачів, рецепцію емпіричних читачів, вплив соціально-історичних умов на процес формування читацьких смаків, що дозволяє у новому ракурсі побачити характер змін та особливості розвитку української літератури. Показано жанрову, тематичну, сюжетно-композиційну, наративну та мовну новизну модерністських текстів, які імпліцитно орієнтовані на мислячого читача, здатного рефлексувати над прочитаним, декодувати зміст та отримувати насолоду від читання. Представлено також видозміни образу читача від раннього модернізму до авангардної рецептивної стратегії, котра підтверджує налаштованість митців провокувати публіку, руйнувати усталений "горизонт сподівань", нав'язувати читачам власні правила гри на території тексту. Висвітлено значення критики та українських періодичних видань першої половини XX ст. у процесі становлення "горизонту сподівань" українських читачів. Зазначено, що зіставлення імпліцитної читацької моделі у модернізмі та соцреалізмі вказує на відмінність рецептивних стратегій вказаних літературних напрямів. Зроблено висновок про вагому роль поняття "читач" у структурі художнього твору та у формуванні літературних напрямів.

  Завантажити