Вивчено динаміку рівнів неоптерину, цитокінів і C-реактивного білка (CРБ), їх участі у дестабілізації ішемічної хвороби серця (ІХС) у хворих з різними клінічними варіантами гострого коронарного синдрому (ГКС). Досліджено питання прогнозування тяжкості перебігу та виникнення ускладнень у таких хворих, впливу на ці показники та виникнення ускладнень за прийому аторвастатину у дозі 20 і 40 мг/добу. Для хворих на ГКС характерними є підвищення активності моноцітарно-макрофагальної та цитокінової ланок імунної системи. Показано, що гіперсекреція неоптерину, CРБ, інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), ІЛ-8 та ІЛ-10 наявна у хворих з усіма клінічними варіантами ГКС. Зі зростанням ступеня тяжкості ГКС рівні неоптерину, CРБ, ІЛ-8 та ІЛ-6 збільшувалися від нестабільної стенокардії (НС) до гострого коронарного синдрому з підйомом ST (ГКСЗПST). Відзначено, що за наявності НС вміст протизапального цитокіну ІЛ-10 різко збільшувався, у разі ГКС без підйому ST зменшувався, за ГКС з підйомом ST був нижче рівня контрольної групи. Показано підвищення активності неоптерину, ІЛ-6, ІЛ-8 та CРБ у групі спостереження з ускладненим перебігом ГКС (виникнення ранньої післяінфарктної стенокардії, гострої лівошлуночкової недостатності, кардіоваскулярної смерті, розвиток повторного інфаркту міокарда) у порівнянні з хворими з неускладненим перебігом ГКС та особами групи контролю. З'ясовано, що рівень прозапального ІЛ-10 у пацієнтів групи ускладненого перебігу був мінімальним та вірогідно нижче за осіб контрольної групи, та групи спостереження з неускладненим перебігом ГКС. Відзначено кореляційні зв'язки різного ступеня за кожного клінічного варіанта ГКС між рівнями неоптерину, цитокінів і CРБ, а також у групах спостереження залежно від виникнення ускладнень. На підставі результатів дослідження виявлено, що навіть на фоні терапії аторвастатином у дозі 20 мг/добу рівні неоптерину та маркерів запалення знижувалися. Але висока ефективність аторвастатину, що до імунозапального процесу зумовлена не гіполіпідемічною дією, а плеотропними ефектами, власною протизапальною дією. Вірогідне зниження рівня неоптерину, інтерлейкінів і CРБ відбувалось у групі хворих, що одержували аторвастатин у дозі 40 мг/добу, що обгрунтовує доцільність раннього (з першої доби госпіталізації) призначення аторвастатину хворим з ГКС за цієї дози. З урахуванням ролі неоптерину, інтерлейкінів і CРБ у дестабілізації атеросклеротичного процесу та виникнення ГКС, необхідно використовувати вплив аторвастатину на зниження цих показників як патогенетичний компонент лікування. За результатами дослідження встановлено, що протизапальний ефект аторвастатину розвився через 28 днів спостереження та виникнення ускладнень перебігу ГКС (випадків ранньої післяінфарктної стенокардії, гострої лівошлуночкової недостатності, кардіоваскулярної смерті, повторного інфаркту міокарда) у хворих, що одержували початкову дозу аторвастатину 40 мг/добу було вірогідно менше.

  Завантажити