Проаналізовано структуру обжитого простору та з'ясовано місце "іншого", "чужого", "відторгненого" у картині цього простору. Зроблено спробу визначити суть зазначених феноменів у соціальному просторі та розкреслити загальну конфігурацію обжитого світу у контексті їх трактування. Створено теоретичну базу для аналізу феноменів, які не визнаються такими, що належать до простору нормального. Визначено теоретичний зміст понять "інше", "чуже", "відторгнене". Запропоновано методику аналізу в єдиному проекті феноменів відторгнення як механізму відтворення соціуму та відторгнення власного обжитого простору. Значну увагу приділено ієрархії рівнів відторгнення з метою з'ясування можливостей відтворення ціннісної основи певної соціальної спільноти, що є особливо плідним у разі звернення до історичних картин обжитого світу. Наголошено на значимості розрізнення між межово відторгненим і таким, що певна духовна парадигма згодна з фактом його присутності, погоджується терпіти. Запропоновано дослідницький прийом, а саме - аналіз Терпимого в одному аспекті з відторгненим. Виявлено та проаналізовано загальні принципи розкреслення метафоричної схеми обжитого простору, в якій висвітлено місце кожного дослідженого феномену, а також виявлено чисельні перехідні форми відчуження та відторгнення, які формують унікальність кожного варіанта конфігурації обжитого простору.

  Завантажити