Проаналізовано типи правопізнання - природно-правовий, позитивно-правовий, історико-правовий, психолого-соціологічний, апріорно-синетичний - у аспекті їх методології, факторів правогенезу, змісту справедливості. Виявлено переваги та недоліки кожного з типів пізнання, що стосується інтерпретації витоків, суті, своєрідності, смислу, тенденцій права та його зв'язку з суспільними цінностями. Квінтесенцією концепції синтетичних методології, правогенезу та справедливості є внесення в її зміст апріорного елемента, який розширює зміст і обсяг поняття права з чуттєво-просторової, емпіричної чи позитивної сфери на сферу духовну.

  Завантажити