Вивчено вербалізацію концепту "час" в українській поезії другої половини XX ст. Визначено особливості концептуальної та мовної картини світу в системі загальних уявлень про світ. Запропоновано сучасну лінгвістичну інтерпретацію концепту та його вербалізацію. Охарактеризовано категорію часу у парадигмі наукових знань. Розглянуто час як об'єкт лінгвістичних студій. Поділено вербалізатори концепту на групи за вираженням певного типу часу (астрономічного, біологічного, історичного). Запропоновано методику аналізу статики та динаміки концепту на матеріалі мовотворчості письменників - представників різних поколінь. Досліджено експліцитне й імпліцитне відображення концепту, парадигматичні та синтагматичні відношення у системі його вербалізаторів. Установлено функціонально-стилістичні характеристики темпоральної лексики у художньо-образній системі поетичної мови. Простудійовано епітети з часовими семами. Описано метафоричні комплекси та порівняльні конструкції, компонентами яких є темпоральні номінації. Запропоновано показник частотності вербалізаторів концепту "час". Укладено словник сполучуваності ключових темпоральних лексем.

  Завантажити