Досліджено проблему поширення надкоротких оптичних імпульсів у одномодових волоконних світоводах і солітонних трактах, вирішення якої зумовило дослідження та проектування високошвидкісних солітонних систем передачі на основі ліній зі змінною дисперсією з метою вдосконалення існуючих і створення перспективних транспортних мереж, побудованих за солітонними технологіями. Досліджено особливості поширення надкоротких оптичних імпульсів та розроблено методи врахування впливу дисперсії групової швидкості, фазової самомодуляції, нелінійних ефектів вищого порядку на параметри імпульсів. Запропоновано метод, який передбачає врахуванням ефектів дисперсії вищого порядку у разі поширення надкоротких імпульсів, зокрема, їх вплив на спотворення форми імпульсів. Наведено модель для відтворення нелінійного режиму поширення фундаментального солітону та солітонів вищих порядків у лініях зі сталою дисперсією. Розроблено математичну модель солітонних ліній зв'язку зі змінною дисперсією для фундаментальних солітонів і солітонів з дисперсійним управлінням, що враховує вплив втрат, дисперсійні та нелінійні ефекти вищих порядків оптичного волокна. Одержано аналітичне рівняння для Q-фактора солітонної системи з урахуванням шумів підсилювача, передавача та приймача. Запропоновано новий метод моделювання солітонних систем з використанням оцінки допустимого значення джитера Гордона - Хауса. Одержано узагальнені рівняння для оцінювання сумарного джитера солітонних імпульсів, зумовленого ефектами Гордона - Хауса, Рамана та дисперсії третього порядку. Це дозволяє для швидкісних систем передачі розраховувати довжини регенераційних ділянок, за яких сумарний джитер не перевищує допустимі значення.

  Завантажити