Досліджено рівень стабільності українського селянського господарства за умов непу. Проаналізовано історіографічну традицію та з'ясовано історіографічну ситуацію щодо вивчення нової економічної політики та ролі селянського господарства у її реалізації, визначено джерельну та методологічну базу таких досліджень. Побудовано періодизацію історико-аграрних досліджень. Розкрито теоретичні засади й емпіричне значення об'єктно-орієнтованої методології, географічних інформаційних систем, синергетики та теорії катастроф. Визначено інформаційний потенціал і запропоновано принципи класифікації комплексу джерел з аграрної історії непу в УРСР. Розкрито значення статистики у формуванні соціальної документної комунікації. Визначено рівні достовірності, автентичності, репрезентативності, повноти матеріалів щорічних вибіркових переписів селянських господарств як джерела дослідження соціально-економічної історії українського села періоду непу. За допомогою методів багатовимірної ієрархічної класифікації (кластер-аналізу) побудовано динамічну типологію округів і визначено п'ять аграрних виробничих регіонів. Із використанням методу головних компонент визначено фактори розвитку селянського господарства УРСР у роки непу. На основі методів апроксимації та на засадах теорії катастроф реконструйовано динаміку селянського господарства. Доведено, що нова економічна політика більшовиків не сприяла формуванню умов для стабільного розвитку аграрного сектора економіки.

  Завантажити