На основі інтеграції положень і методик теорії інтертекстуальності, лінгвістики тексту та лінгвостилістики визначено інтертекстуальний потенціал пародійного тексту, якого розглянуто як вторинний текст, інваріант, ядро якого складає інтертекстуальна основа та мовна гра. Виявлено інтертекстуальну залежність пародійного тексту, без якого сприйняття пародії як пародійного тексту є неможливим. З'ясовано основні розходження між глобальними текстовими категоріями, а саме: "пантекстуальність", "текстуальність", "контекстуальність", "інтертекстуальність" у рамках лінгвістики тексту та визначено у ній місце інтертекстуальності. Розмежовано поняття "інтертекстуальність" і "інтертекст". Розкрито генетичні й онтологічні храктеристики пародійного тексту. Диференційовано ознаки цитати, алюзії, ремінісценції як інтертекстів та виявлено їх особливості та функції мовного вираження у пародійному тексті. Проаналізовано нові види міжтекстової кореляції між прецедентним і пародійним текстами (абсолютним пародійним або текстом, що містить пародійні вкраплення). Визначено роль мовної гри за інтертекстуальної взаємодії як стилетвірного фактора під час створення пародії як типу тексту. На основі теорії інтертекстуальності проаналізовано мовні засоби як інтертекстуальні елементи створення комічного ефекту в пародійному тексті, що реалізаують конструкцію "текст у тексті".

  Завантажити