Досліджено проблему підвищення ефективності терапії дітей раннього віку з хронічними діареями з урахуванням клініко-лабораторних диференційно-діагностичних критеріїв за умов призначення диференційованих схем терапії. На підставі обстеження 102-х дітей віком від 3-х місяців до до 3-х років вивчено структуру хронічних діарей серед госпіталізованого контингенту дітей. Установлено, що найбільш розповсюдженими є лактазна недостатність і алергічна ентеропатія. Доведено, зо одним з патофізіологічних механізмів розвитку клінічної картини алергічної ентеропатії на фоні IgE-залежних механізмів є формування лактазної недостатності та порушення біоценозу кишечнику. За алергічної ентропатії у 63,33 % випадків установлено сенсибілізацію до білків коров'ячого молока. Показано операційні характеристики (діагностичну чутливість, діагностичну специфічність) лактозолатолетрантного теста та проби Велька, які свідчать про високу діагностичну значущість тестів під час виявлення лактазної недостатності. Визначено критерії диференційного діагностування лактазної недостаності й алергічної ентеропатії у дітей раннього віку за рівнем інформативності клініко-лабораторних показників. Доведено, що у разі диференційованого призначення безлактозної та низьколактозної сумішей у комплексі терапії за етапного введення підвищується ефективність терапії, усуваються диспепсичні прояви, відновлюються лабораторні показники та запобігається гіпотрофізація дітей раннього віку з лактазною недостатністю.

  Завантажити