Досліджено радіаційно-індуковані зміни мегакаріоцитарної ланки гемопоезу у хворих на мієлофіброз з мієлоїдною метаплазією (МММ), опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС (0,21 - 49,0 сЗв). У хворих на МММ, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС, у порівняльному аспекті з даними, одержаними у таких хворих за умов опромінення у межах доз природного фону, визначено більш виразні остеопроліферативні зміни, тривалішу та виразнішу гіперплазію мегакаріоцитарної ланки гемопоезу, вищий вміст кровотворних елементів в одиниці площі гемопоетичної тканини, вищу концентрацію тромбоцитарного фактора росту - BB (PDGF-BB) у кістковому мозку (КМ) за початкових стадій захворювання, вміст якого корелює з кількістю мегакаріоцитів (МгКЦ) та відносною часткою гіполопатевих форм МгКц в КМ, активацію проліферації та прискорення клітинного циклу за показником співвідношення відносної частки базо- і поліхроматофільних МгКЦ до апоптичних форм МгКЦ, вищі показники середнього цитохімічного коефіцієнта кислої фосфатази МгКц і кращу збереженість агрегаційних функцій тромбоцитів. Обгрунтовано критерії несприятливого перебігу МММ з урахуванням впливу раціаційної компоненти. Уперше у хворих на МММ досліджено зв'язки дози - ефекта з характеристиками мегакаріоцитопоезу. Визначено збільшення вмісту гіполопатевих молодих форм МгКЦ за доз понад 1,58 сЗв (p = 0,06), зменшення відносної частки функціонуючих МгКЦ за доз понад 8,92 сЗв (p = 0,02), зменшення активності кислої фосфатази у МгКЦ за доз, вищих за 11,69 сЗв (p = 0,02), зменшення абсолютної кількості тромбоцитів у крові за доз, вищих за 11,78 сЗв (p = 0,02). Показано різноспрямовану дію іонуізуючого випромінювання на мегкаріоцитопоез: стимулювальну - за доз, вищих за 1,58 сЗв і пригнічувальну - за доз від 9,67 сЗв. Одержані результати свідчать про наявний модифікувальний вплив ІВ на морфогенез МММ.

  Завантажити