Проведено комплексний науковий аналіз позиції України щодо врегулювання Придністровського конфлікту протягом 1991 - 2004 рр., описано його структуру. Узагальнено теоретичні дослідження та методологічні підходи зарубіжних і вітчизняних учених щодо визначення сутності соціального конфлікту, з'ясовано, що Україна у його структурі відіграє роль країни - опосередкованого учасника, оскільки на період збройної ескалації їй були притаманні ознаки "втягнутої сторони". Проаналізовано передумови (військово-політичний аспект), динаміку, найбільш актуальні проблеми та реакцію української громади Придністров'я на процес формування позиції України щодо врегулювання Придністровського конфлікту. На підставі дослідження збройної ескалації конфлікту 1992 р. уточнено ступінь загрози втягнення України до нього, запропоновано першочергові заходи щодо її нейтралізації за умов можливої збройної ескалації. Визначено форму, зміст і ступінь загрози Придністровського конфлікту національній безпеці України. З'ясовано, що національні інтереси України у Республіці Молдова станом на 1992 р. були захищеними частково. Вперше доведено, що еволюція дій України у врегулюванні Придністровського конфлікту тривала за умов відсутності чітко визначеної державної концепції даного процесу, що обумовило виникнення прорахунків і недоліків у захисті її національних інтересів. На підставі вивчення політичного, соціально-економічного та культурного життя Придністров'я запропоновано інструменти посилення українського вливу на регіон, які водночас слід вважати частиною інструментарію політики України щодо врегулювання Придністровського конфлікту. Розроблено рекомендації щодо ефективного застосування визначених інструментів впливу України на Придністров'я.

  Завантажити