У 1997 - 1998 рр. обстежено 134 постраждалих, з них 108 - учасники ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС 1986 - 1987 рр., 13 - мешканці Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями, а також 13 - УЛНА з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями гематоенцефалічного бар'єра (ГЕБ). До контрольної групи увійшли 66 практично здорових осіб. Показано, що зміни імунного статусу у хворих з цереброваскулярними захворюваннями характеризуються переважно порушеннями тимус-залежної ланки імунної системи. Установлено збільшення активаційних реакцій лімфоцитів на протеїн S-100 і основний білок мієліну (ОБМ) (за даними ДНК-цитометрії та лактації HLA-DR) в УЛНА на ЧАЕС і мешканців Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями у порівнянні зі здоровими особами та їх тотожність в осіб з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями ГЕБ. Установлено, що активаційні реакції лімфоцитів на 5 - 100 (за даними активації HLA-DR) в УЛНА з цереброваскулярними захворюваннями залежать від дози опромінення та вірогідно підвищені у хворих з більшими дозовими навантаженнями (від 300 до 940 мЗв у порівнянні з опроміненими у меншому діапазоні доз (до 300 мЗв). Комплексна судинно-ноотропна терапія в УЛНА з дисциркуляторною енцефалопатією призводить до вірогідного збільшення експресії HLA-DR антигену лімфоцитів на S-100. Установлено патогенетичне значення аутоімунних реакцій клітинного типу до S-100 і ОБМ у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС у розвитку цереброваскулярної патології у віддалений період після опромінення.

  Завантажити

  Завантажити