Вперше у вітчизняній політичній науці здійснено систематичний аналіз базових параметрів політичних мереж (структури, суб'єктів, влади, функцій, стратегій і правил функціонування), розкрито їх зміст шляхом використання мережевих показників (щільності, співвідношення напівступеня входу/виходу вершини, відстані, центрованості, еквівалентності, владного індексу В. Боначича). Доведено, що сучасний мережевий інструментарій має статус підходу, який поєднує теорію політичних мереж і власне мережевий аналіз. Проведено типологізацію політичних мереж. З'ясовано, що мережеві контакти не є виключно горизонтальними, а можуть включати і вертикально побудовані зв'язки. На підставі запропонованої типологізації виділено базові характеристики політичних мереж: неформальність, децентралізація ресурсних потоків, дискретність, цілепокладання, множинність рівнів політичної взаємодії, існування поза офіційно визначеними інституційними кордонами, залученість публічних і непублічних акторів. Обгрунтовано доцільність використання мережевого аналізу для дослідження нових політичних структур та явищ - політичних партій, громадянського суспільства, революції й акцій протесту, парламентської коаліції, оскільки їх діяльність розгортається на основі мережевих "законів".

  Завантажити