Вперше в експерименті на щурах встановлено здатність тіотриазоліну інгібірувати активність N-ацетилтрансферази, на відміну від метопрололу. Оцінено та проаналізовано критерії доцільності призначнення метаболічних препаратів триметазидину та тіотриазоліну, які застосовуються у поєднанні з базисною терапією метопрололом у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) у разі гіпертонічної хвороби. Оцінено ефективність трьох схем фармакологічного втручання. Виявлено, що сумісне застосування метопрололу та тіотриазоліну у хворих на ІХС у разі гіпертонічної хвороби сприяє зменшенню частоти нападів стенокардії, зростанню кількісної самооцінки здоров'я, розвитку толерантності до фізичного навантаження, позитивно впливає на ліпідний спектр крові, покращує діастолічну функцію міокарда у більш вираженому ступені, ніж у разі використання тільки метопрололу. Встановлено, що призначення комплексної терапії метопрололом з триметазидином обумовлює антиангінальний ефект, зростання кількісної самооцінки здоров'я, формування толерантності до фізичного навантаження, а також сприяє покращанню діастолічноої функції міокрада у більшій мірі, ніж у разі використання лише метопрололу. Доведено, що незалежними предикторами клінічної ефективності для тіотриазоліну є тривалість інтервалу R-R, товщина міжшлуночкової перетинки, величина фракції викиду та рівень нітритів у плазмі крові, а для триметазидину - величина дисперсії коригованого інтервалу Q - T, кінцево-систолічного об'єму лівого шлуночка, швидкості циркулярного укорочення волокон міокарда, швидкості пізнього діастолічного наповнення лівого шлуночка, рівнів нітратів і нітрітів у плазмі крові.

  Завантажити