Комплексно висвітлено етнокультурну складову радянсько-польських відносин від кінця польсько-радянської війни 1920 р. до початку Другої світової війни. На підставі аналізу надбань вітчизняної та зарубіжної історіографії, вивчення певних архівних матеріалів, опублікованих документів і періодичних видань у хронологічній послідовності розглянуто трансформацію національних політик Радянського Союзу та Другої Речі Посполитої щодо польської та української національних меншин відповідно, а також роль етнокультурного чинника у процесі формування зовнішньополітичних орієнтирів цих двох держав. Доведено, що етнокультурний фактор у стосунках Польської держави та радянської України відігравав не визначальну, а допоміжну роль у реалізації стратегії зовнішньої політики, часто слугував прикриттям дійсних зовнішньополітичних намірів. Віднайдені раніше не опубліковані матеріали свідчать, що культурний обмін між Польщею та Україною у 1920 - 1930 рр. був спрямований більшою мірою на пропаганду власної внутрішньодержавної ідеології та послаблення сусіда. Відзначено певні здобутки внутрішньої етнополітики польського та радянського урядів відносно українців і поляків: досягнення у створенні національного місцевого самоуправління, вирішення проблем національної освіти.

  Завантажити