На підставі аналізу наукової літератури й архівних документів досліджено проблеми організації та діяльності судової влади Львова в XVI - XVIII ст. на прикладі війтівсько-лавничого суду. Проаналізовано ступінь наукової розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі. Досліджено джерела права, на основі яких функціонував війтівсько-лавничий суд міста. Розкрито суть поняття, розглянуто ознаки злочину та покарання у контексті чинних правових актів та діючої теорії покарання. Досліджено причини вчинення злочинів, види злочинів і покарання, що мали місце у судовій практиці Львова. Увагу приділено дослідженню складу війтівсько-лавничого суду, порядку обрання на посади та здійснення суддями їх повноважень; питанням проведення розслідування кримінальних справ, судовому розгляду у суді першої інстанції та апеляції. Установлено, що відсутність особистої свободи спричинила превалювання інтересів держави (громади) над інтересами людини. Показано, що кримінальне право визначало мінімальний набір соціальних правил, обов'язкових для виконання всіма членами громади, метою покарання було залякування загалу для запобігання вчинення правопорушень. Виявлено, що недоліками, які впливали на діяльність судової влади Львова, були неузгодженість норм магдебурзького права з королівськими привілеями, застосування принципів станової належності. Відзначено, що мали місце зловживання у питаннях обрання на посаду війта та лавників, порядку розгляду справ. На відміну від західноєвропейських міст практика застосування норм кримінального судочинства війтівсько-лавничим судом Львова характеризувалася більшою гуманністю та розважливістю. Зазначено про відсутність "чорної книги злочинців", вироків у справах так званого, "удаваного зла" (чаклунства, знахарства, єретицтва).

  Завантажити