Досліджено клініко-психопатологічні, соціальні та професійні закономірності формування обмежень життєдіяльності хворих на психічні розлади (528-ми осіб). Визначено чинники, що перешкоджають розробці програми реабілітації хворих. Установлено клініко-психопатологічну структуру зазначених розладів і роль соціальних показників як складових медичного, соціального та професійного критеріїв визначення обмежень життєдіяльності. Розроблено диференційовану комплексну систему визначення цих обмежень та соціальної недостатності у пацієнтів з психічними розладами за умов проведення медико-соціальної експертизи та реабілітації, оцінено її ефективність. Обгрунтовано підходи до оптимізації медико-соціальної реабілітації пацієнтів.

  Завантажити