Розглянуто становлення та розвиток української прикладної графіки у взаємозв'язку з мистецьким процесом, що відбувся на тлі суспільно-політичних і культурних рухів кінця XIX - початку XX ст. та зародження нових художніх явищ в українському мистецтві. Зібрано та хронологічно за художньо-стильовими ознаками систематизовано джерельний матеріал, зокрема, творчість відомих митців і маловідомих художників-аматорів. На тлі загальних мистецьких процесів в Європі висвітлено історичний і соціокультурний аспект зародження та становлення прикладної графіки. Розкрито основні джерельні орієнтири української графіки кінця XIX - початку XX ст. та їх роль у національній самоідентифікації мистецтва та появі українського стилю. Установлено функціональну специфіку, художньо-стильові особливості, національну своєрідність прикладної графіки, грунтуючись на творчості фундаторів новітньої української графіки Г. Нарбута, В. Кричевського, О. Кульчицької. Розкрито суть поняття "постнарбутівська плеяда художників-графіків" (учнів і послідовників Г. Нарбута). У художньому аспекті проаналізовано основні пам'ятки та висвітлено питання про естетичну цілісність графіки українського модернізму. Розглянуто внесок у розвиток графіки українських митців, які працювали поза межами Батьківщини, грунтуючись на національнму мистецтві та національних засадах художньої творчості.

  Завантажити