Розв'язано задачу обгрунтування вибору антикоагулянтної терапії з застосуванням низькомолекулярних гепаринів для відновлення ритму у хворих з персистуючою формою фібриляції передсердь. Доведено ефективність і доцільність застосування еноксапарину у пацієнтів цієї категорії та встановлено можливість скорочення тривалості терапії. Виявлено, що 5,75 % пацієнтів з фібриляцією передсердь мають тромбоемболічні ускладнення в анамнезі та становлено недостатнє використання ними антикоагулянтів. Доведено можливість проведення ранньої кардіоверсії на фоні застосування еноксапарину після виключення тромбозу та предикаторів тромбоутворення у вушку лівого передсердя за допомогою черезстравохідної ехокардіографії та мультиспіральної комп'ютерної томографії серця. У разі досягнення швидкості трансмітрального кровотоку значення 50 см/с і більше у хворих з відновленним синусовим ритмом установлено можливість дострокової відміни антикоагулянтної терапії. Під контролем системи згортання крові доведено безпечність короткочасної терапії еноксапарином протягом 3 - 7-ми днів до та після кардоверсії з урахуванняи групи ризику виникнення тромбоемболій. Як найбільш інформативні показники тромбоутворення виявлено розчинний фібрин-мономер і D-димер. Підтверджено більш прогнозований і стабільний антикоагуляційний ефект еноксапарину у порівнянні з варфарином, його більшу ефективність у профілактиці тромбоемболічних ускладнень (0 % у разі застосування еноксипарину та 4,8 % - варфарину) та безпеку (геморагічних ускладнень 1,3 % проти 14,5 % відповідно).

  Завантажити