Установлено структурну, семантичну та прагматичну специфіку українських і німецьких народних загадок, що вивчаються шляхом поєднання структурального, лінгвокультурологічного та когнітивно-дискурсивного підходів до цих текстових явищ. З'ясовано статус народної загадки як лінгвокультурного феномена та виявлено засоби й особливості вербалізації національно-культурного компонента її змісту у зіставлюваних мовах. Запропоновано розглядати народну загадку як текст, який належить до нерозгорнутих форм втілення фольклорної свідомості, що репрезентують культурно значущі смисли як неподільне ціле. Відзначено, що специфіку функціонування аналізованих народних загадок у мовленні визначають прагматичні особливості їх організації. Розкрито задіяні у загадках шляхи та засоби концептуалізації та лігвокультурної інтерпретації навколишнього світу українською та німецькою спільнотами, які подано як відповідні концептосистеми. Встановлено базові концептуальні структури, які одержують мовну актуалізацію у корпусі текстів українських і німецьких народних загадок.

  Завантажити