Уперше в українському літературознавстві здійснено комплексний аналіз концепту літературного антропоніма та з'ясовано його інтерпретаційний потенціал на підставі методологічного синтезу онтологічного та гносеологічного досвіду тлумачення проблеми імені. З'ясовано механізм перетворення концепту власного імені на базову концепцію літературного твору шляхом незалежної авторської та читацької концептуалізації, що відповідає вимогам класичної методології трансцендентальної аналітики та діалектики. Відзначено, що системний розгляд ключових проблем функціонування антропоніма у художньому тексті уможливлює окреслення літературної атропонімічної моделі як динамічного поєднання семантичного поля та таксономії рівнів функціонування. Застосування даної моделі дозволяє включити літературний атропонім у національну (американську) та загальносвітову асоціативно-вербальну мережу та завдяки цьому визначити анатропонімічну своєрідність творів американських романтиків.

  Завантажити