На підставі аналізу норм міжнародного та європейського права, національного законодавства країн ЄС, а також практики їх застосування досліджено одне з нових понять юридичної практики - право на цілісність особистості. Висвітлено історію закріплення даного права у міжнародному та європейському праві, а також формування його визначення в юридичній науці. Проаналізовано концептуальні підходи щодо визначення поняття права на цілісність особистості, розкрито його принциповий зміст, місце та роль у системі сучасних фундаментальних прав людини, запропонованої Хартією ЄС 2000 р. На підставі вивчення міжнародних і регіональних норм, які закріплюють право на цілісність особистості й окремі його елементи, а також практичної діяльності установ й органів ЄС і його держав-членів з забезпечення даного права запропоновано нову юридичну концепцію права на цілісність особистості. Обгрунтовано визначення права на цілісність особистості, наведено правову характеристику його суттєвих елементів: правил інформованої згоди, заборони євгенічних практик, спрямованих на селекцію людей, заборони перетворювати тіло людини на джерело фінансового збагачення та заборони її репродуктивного клонування. На піставі вивчення досвіду ЄС і його країн-членів у галузі забезпечення права на цілісність особистості обгрунтовано можливості його застосування в українській правовій практиці регулювання біомедицини людини на основі поваги до права людини на цілісність особистості.

  Завантажити