Уперше досліджено взаємопроникнення та взаємодію двох протилежних традицій (Срібного віку та духовного реалізму, що базується на засадах святоотцівської та давньоруської літератур і досвіді російської класики) в емігрантській прозі Б. Зайцева. Розкрито сутність поняття "духовний реалізм", розглянуто його основні ознаки (створення образу автора на підставі принципу самоприменшення, відмова від психологізму, поліфонічність оповіді). На підставі вивчення еволюції художніх принципів письменника вперше розглянуто наповнення зайцевського імпресіонізму новим ідейним змістом. Розкрито своєрідність поетики духовного реалізму письменника, показано його тісний зв'язок з імпресіонізмом. Наведено нові відомості про особливості засвоєння агіографічної традиції в емігрантській творчості письменника. Доведено, що одним із джерел паломницьких нарисів "Валаам" стала книга "Валаамский монастырь и его подвижники" (Санкт-Петербург, 1864). З'ясовано, що прототипом Ретизанова з повісті "Голубая звезда" був А. Бєлий. Висвітлено ставлення Б. Зайцева до панівних ідей Срібного віку, систематизовано ознаки імпресіоністичної манери письменника. Простежено еволюцію творчого методу Б. Зайцева від пантеїзму та неореалізму до православ'я та духовного реалізму. Досліджено досвід реконструкції церковних жанрів у прозі Б. Зайцева, розглянуто вплив агіографічного канону на всіх рівнях оповіді. Доведено, що нові художні принципи Б. Зайцева (авторське самоприменшення, поліфонізм, звуження сфери психологізму) є виявом не жанрової специфіки, а цілісного творчого методу, оскільки дані засоби використовуються у творах різних жанрів - у романах і белетризованих біографіях.

  Завантажити