На підставі результатів опрацювання широкого кола джерел і матеріалів досліджено проблему трансформації протестного соціально-політичного руху в масову антисистемну політичну партію нового типу на прикладі Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (NSDP) і Національної фашистської партії Італії (PNF) у період 1919 - 1925 рр. та 1919 - 1922 рр. На базі методів структурної конфліктології та системи якісних індикаторів інституціалізації запропоновано робочу модель транзиту диверегентних політичних феноменів, якими є рухи та партії. Визначено основні характеристики ідеологічної бази та соціального складу націонал-соціалістичного та фашистського рухів, тенденції до зміни цих параметрів та їх впливу на конституювання NSDAP і PNF як антисистемних партій-рухів.

  Завантажити