Вперше проведено комплексний аналіз концептуалізації сакральної сфери в українській мові на прикладі концепту ДУША. Запропоновано оригінальну формалізовану методику дослідження, сутність якої полягає в аналізі семантичного простору слова-імені концепту, який проводиться у трьох напрямах: парадигматичному (вивчення розвитку його семантичної структури), словотвірному (визначення динаміки наявності похідних від аналізованого слова) та синтагматичному (встановлення сполучуваності з іншими словами). З'ясовано, що аналіз усіх вимірів семантичного простору дозволяє простежити закономірності формування ментальності народу, певною мірою реконструювати мовну картину світу предків, описати зміни у світогляді й аксіології українців, об'єктивно виявити способи україномовної категоризації світу, з'ясувати закономірності української номінації в сакральній сфері. Вперше на підставі залучення відомостей з гуманітарних і природничих наук і релігійних уявлень пояснено факти мови, які вербалізують окремі аспекти концепту. Обгрунтовано чітку окресленість, прогнозованість, упорядкованість сакральної сфери в українській мовній картині світу, її зумовленість конкретними знаннями людини про явище дійсності та відповідними обрядами. Розширено уявлення про мову як форму етнічної та релігійної свідомості, а також про лінгвістичну детермінованість пізнання й категоризації дійсності.

  Завантажити