У контексті порівняльного літературознавства системно досліджено концепцію особистості у драмах Б. Шоу, І. Франка, В. Винниченка. На підставі системного аналізу проблемно-тематичних рівнів образу людини у художньому мисленні письменників розглянуто їх естетичні прерогативи, прийоми та засоби художньої реалізації їх світобачення та світовідчуття. Узагальнено морально-етичні домінанти характеротворення, їх концептуальний зміст у драматичній творчості митців, з'ясовано основні, домінантні особливості образів-характерів у п'єсах Б. Шоу "Учень диявола", І. Франка "Кам'яна душа", В. Винниченка "Гріх". Обгрунтовано етичне самовизначення героїв у зазначених творах. Доведено, що інтерпретації особистості Б. Шоу, І. Франком, В. Винниченком характеризуються рядом збігів і відмінностей. Вони увиразнюються реалістичним підгрунтям художнього мислення драматургів, що у п'єсах "Будинки вдівця", "Професія місіс Уоррен", "Учень диявола", "Пігмаліон", "Украдене щастя", "Учитель", "Кам'яна душа", "Memento", "Брехня", "Гріх" має безпосередній вплив на окреслення літературного характеру. Висвітлено художнє новаторство Б. Шоу та І. Франка під час змалювання характерів інтелігентів у п'єсах "Пігмаліон" і "Учитель", специфіку феміністичного дискурсу у драмах Б. Шоу "Професія місіс Уоррен" та І. Франка "Украдене щастя", особливості естетичної концепції особистості антигероя у п'єсах Б. Шоу "Будинки вдівця" та В. Винниченка "Memento".

  Завантажити