Проаналізовано історико-педагогічну літературу з проблеми виховання на підставі принципу народності. Висвітлено передумови становлення ідеї народності у вихованні в дихотомії часу-простору. Проаналізовано розвиток принципу народності у вихованні в період становлення модерної педагогічної думки, у період 1905 - 1920 рр. та у сучасній педагогічній теорії. Запропоновано дефініцію принципу народності. Відзначено, що у вітчизняній педагогічній науці накопичено великий досвід з проблеми дослідження. У працях О. Духновича, К. Ушинського, Б. Грінченка, С. Русової, І. Огієнка, Я. Чепіги, М. Грушевського, В. Сухомлинського розкрито народність як принцип виховання, обгрунтовано її роль і значення у вихованні молодого покоління. Зауважено, що ця проблема актуальна на сучасному етапі відродження національної ідеї.

  Завантажити