Зроблено спробу системного аналізу українського політичного сегмента Інтернету. Доведено, що Інтернет - потужний інформаційно-пропагандистський засіб ведення політичної діяльності, який фактично поєднує функції телебачення та друкованих видань. Показано, що специфіка політичного Інтернету полягає в активності споживача політичної інформації. Виявлено, що стрімкий розвиток українського політичного сегмента Інтернету зумовлений раціонально немотивованим прагненням політиків долучитися до Інтернету як до явища інформаційного суспільства та символу прогресу, а також функціональним підходом до мережевого середовища. Аргументовано, що найбільш сучасною та затребуваною формою політичної комунікації мережі є політичні Інтернет-сайти, що мають унікальні можливості для публічної комунікації суб'єктів політики. Проаналізовано політичні тексти, розміщені на сайтах провідних політичних партій і блоків. Обгрунтовано, що мережеве співтовариство слабко інтегроване в реальну політичну систему. Показано, що політична складова українського сегмента Інтернету розвинена значно слабше від інформаційної. Доведено, що поява досконаліших технологій, що сприяють включенню громадян у політику, ще не забезпечила прямого мережевого представництва інтересів і до наявного розвитку кібердемократії в українському суспільстві.

  Завантажити