Проведено порівняльний аналіз захворюваності на рак щитовидної залози (ЩЗ) в населення, яке зазнало опромінення за рахунок радіоактивного йоду внаслідок аварії на ЧАЕС. Наведено результати аналізу цієї захворюваності осіб віком 1 - 18-ти років на момент аварії, що мешкають на дослідних (з поглинутими ЩЗ середньообласними дозами 35 мГр та більше) і контрольних (до 35 мГр) територій. Виявлено суттєві відмінності рівня та динаміки захворюваності населення, що мешкає на територіях цих груп. З'ясовано, що рівень захворюваності на рак ЩЗ і темпи його зростання були суттєво вищими на дослідних територіях у порівнянні з контрольними у чоловічій та жіночій популяціях. Ці розбіжності притаманні майже всім віковим групам за винятком осіб віком 70-ти років і більше. У старших вікових групах латентний період розвитку радіаційно індукованого раку ЩЗ є тривалішим. Проведено регресійний аналіз зазначених параметрів для спрощення оцінювання можливих радіаційних ризиків. Проаналізовано інтегровані дані населення дев'яти областей України, Білорусі, Росії з найбільшими опадами радіоактивного йоду. У 1991 р. повікові показники звхорюваності на рак ЩЗ населення територій, що вивчаються, у віковому діапазоні 0 - 34-х років на момент аварії вірогідно перевищують показники контрольних областей. У 1996 та 2001 рр. цей ексцес поширився на більш старші вікові групи: 0 - 54 роки на момент аварії. Починаючи з вікової субкогорти 30 - 34-х років на момент аварії (1952 - 1956 рр. народження) в усіх вікових групах зростала кратність перевищення захворюваності на рак ЩЗ серед населення у порівнянні з контрольною популяцією. Це свідчить про наявність радіаційного ексцесу на рак ЩЗ у дітей і дорослих, установлений у більш віддалений період після аварії через більш тривалий латентний період у опромінених старших вікових групах.

  Завантажити