Розвинуто теорію трансформації розуму в його взаємодії з нерозумним як сферою, в якій реалізується ціннісно-смислова багатоманітність способів освоєння світу у процесі людської самореалізації. Дослідження проведено на базі тринарної структури, що складається зі сфер "розумного" та "нерозумного" та медіум-середовища як осоредку межових проявів людського буття. Розроблено модель філософсько-антропологічного аналізу багатоманітних проявів нерозумного, у контексті його переходу від когнітивного до екзистенційного виміру. Висвітлено топологію та семантику соціокультурних і антропологічних проявів нерозумного, встановлено їх генезу та динаміку у зв'язку з культурними особливостями з урахуванням альтернативних форм свідомості. Розглянуто смислову та лінгвістичну структуру проявів нерозумного, а також невербальні форми його вираження через осмислення проблеми тілесності. Феномен нерозумного визначено як соціокультурний символ, завдяки якому розкрито значущість життєвих потенцій людини. Досліджено міфологічні, релігійні, соціальні, психологічні, літературні, мистецькі форми нерозумного, актуалізовано смислові, лінгвістичні та невербально-тілесні структури, що втілюють відношення між сферами розумного та нерозумного.

  Завантажити