Проаналізовано скептичні ідеї Гоббса у його полеміці з Декартом і в "Левіафані". Досліджено антискептичні стратегії Локка та Барклі, виявлено специфічні для кожної з них внутрішні протиріччя, через які Локк суперечить власній теоретичній конструкції, а Барклі, всупереч власному задуму, заново стверджує скептичну філософію. Доведено, що скептична криза, описана Х'юмом наприкінці першої книги "Трактат про людську природу", обумовлює радикальне переосмислення філософом скептицизму та філософії як такої. Встановлено ступінь спорідненості та відмінності у розумінні скептицизму у Х'юма та Секста Емпірика. Виявлено залежність сучасних англомовних інтерпретацій античного скептицизму від розуміння скептицизму та людської природи, вперше висловленого у філософії Х'юма. З'ясовано, що результатом антискептичної стратегії Ріда, сформованої у полеміці з Х'юмом, є не самообгрунтування, а самоспростування рідівської "філософії здорового глузду".

  Завантажити