Вперше в українському мовознавстві проведено досліження прийменникової еквівалентності у структурно-семантичному аспекті. Проаналізовано основні положення теорії еквівалентності, вивчено структурні особливості еквівалентів прийменника, визначено семантику досліджуваних одиниць. Виділено структурні характеристики синтетичних та аналітичних прийменникових еквівалентів. Виявлено, що досліджувані одиниці за кількістю компонентів поділяються на синтетичні (однокомпонентні) й аналітичні (багатокомпонентні). Визначено частиномовну належність функційних еквівалентів прийменника, досліджено особливості їх творення. Охарактеризовано якісний склад компонентів прийменникових еквівалентів, розроблено семантичну типологію досліджуваних одиниць. Вперше простежено внутрішньоприйменникові парадигматичні зв'язки з виявом їх кількісної динаміки. Обгрунтовано необхідність поглибленого вивчення будови й особливостей найближчого контексту досліджуваної групи функційних одиниць мови.

  Завантажити