Вперше в українській лінгвістиці зроблено комплексний структурно-семантичний і функціонально-стилістичний аналіз антонімічного слововживання в поезії XX ст. Обгрунтовано теоретичні засади антонімії, запропоновано визначення поетичних антонімів, антонімічних біномів, антонімічно-синонімічних парадигм. Виявлено ключові опозиції в поетичному дискурсі з урахуванням позитивної та негативної маркованості їх конституентів. Розглянуто симетричні й асиметричні антонімічні пари, запропоновно структурну, морфологічну та функціонально-семантичну класифікації опозицій. Проаналізовано зв'язок антонімії з полісемією та синонімією. Встановлено парадигматичні та синтагматичні властивості лексем із протилежними значеннями. Досліджено функції антонімів у семантичній організації речення, виділено синтаксичні моделі, в яких функціонують лексичні опозиції у мові української поезії XX ст. Визначено особливості структурно-семантичної організації оксиморонних синтагм. Запропоновано функціонально-семантичну класифікацію оксиморонів. Проаналізовано стилістичні функції художніх засобів, утворених на базі антонімічних пар. Обгрунтовано принципи укладання "Словника антонімів поетичної мови" як одного з можливих підходів до лексикографічного опрацювання мови української поезії. Уперше укладено словник антонімів української поетичної мови.

  Завантажити