Обстежено 234 хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) III - IV стадій та доведено, що частота хронічної ішемічної хвороби серця (ХІХС) у цих хворих є значно вищою, ніж у загальній популяції (77 % та 8,7 %). Установлено, що патологічні зміни, виявлені шляхом проведення електрокардіограми у спокої та позитивний результат здійснення добутамінової стрес-ехокардіографії (ДС-ЕхоКГ) є незалежним предикторами прогресування ІХС у хворих на ХХН III - V ст. Доведено доцільність тривалого застосування аторвастатину у разі ХХН III - V ступеня та дисліпідемії і/чи кардіоваскулярної хвороби (КВХ), що протягом 3-х міс. призводить до зниження загального холестерину (ЗХС) крові на 27,4 %, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) - на 34,7 %, тригліцеридів (ТГ) - на 18 %. Для хворих на ХХН III - N ст., ІХС, ХСН I - II ступеня застосування триметазидину зменшує частоту нападів стенокардії, покращує толерантність до фізичного навантаження у 72 % пацієнтів. Установлено, що застосування бісопрололу за дози 7,5 мг мг/добу протягом 6 міс. для лікування пацієнтів з ХХН III - V ступеня з ХІХС і ХСН I - II ступеня сприяє підвищенню фактора ризику (ФР) на 25,1 %, зменшенню частоти серцевих скорочень на 26,9 %. Запропоновано шкалу кардіального ризику, яка дозволяє прогнозувати формування ІХС у пацієнтів з ХХН III - V ступеня. Предикторами прогресування ХІХС є попередні кардіальні події, індекс маси тіла, тривалість лікування на програмному гемодіалізі і вміст альбуміну у сироватці крові.

  Завантажити