Вирішено науково-практичну проблему покращання результатів хірургічного лікування хворих на жовчний перитоніт залежно від ступеня тяжкості. Розроблено та обгрунтовано класифікацію, а також розроблено алгоритми діагностування та нові методи лікування, що є алгоритмами хірургічного лікування хворих на жовчний перитоніт як ускладнення гострого холециститу (новий напрямок лікування). Доведено, що хворим, яким був накладений високий гепатикоєюноанастомоз, притаманний більш низький рівень ретенеційної азотемії, неорганічного фосфору, активності аспартатамінотрансферази та лактатдегідрогенази крові у порівнянні з низьким холедоходуоденоанастомозом, що біохімічно обгрунтовує кращу ефективність високого біліарного анастомозу відносно до низького. Хворі, яким був накладений високий гепатиєкоєюноанастомоз, мали більш низьке напруження клітинного та гуморального імунітету та менші прояви дисбактеріозу товстого кишечнику у порівнянні з наявним низьким холедоходуоденоанастомозом. Установлено, що за умов комплексного хірургічного лікування жовчного перитоніту у разі проведення одноразової санації порожнини товстого кишечнику 0,001 %-вим розчином дезмістину у хворих відбувається суттєве зниження рівня мікрофлори E. coli, K. pneumoniae, K. aerogenes, Str. Faecalis, S. aureus, Staph. spp., Bacteroides spp., Bacillus spp., Peptococcus. Показано лікувальний вплив берламін-модуляру й інфезолу 100 за умов жовчного перитоніту.

  Завантажити