Відзначено, що поширений перитоніт супроводжується розвитком нормохромної анемії внаслідок токсигенної гемосупресії, лейкоцитозу зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, лімфоцитопенії, еозинопенії, порушенням функції печінки, що має прояв у гіпопротеїномії, гіпоальбунемії, гіпербілірубінемії, підвищенні трансаміназної активності сироватки крові та функції нирок, що відображає наявність поліорганної недостатності. Встановлено, що динаміка патофізіологічних зрушень залежить від способу лікування перитоніту, а саме: у разі застосування планової лапаросанації має місце виражена позитивна динаміка, за умов виконання ургентної релапаротомії - дуже повільна позитивна динаміка у вилікованих хворих та негативна динаміка - у померлих. Застосування індексу черевної порожнини для оцінювання вираженості місцевих проявів перитоніту дозволяє визначити можливість ерадикації збудника запалення шляхом одноразового оперативного втручання та необхідність виконання повторних лапаросанацій. Мангеймський індекс перитоніту дозволяє визначити тяжкість стану хворих на розповсюджений перитоніт і є прогностичним показником для оцінювання несприятливого перебігу захворювання. Шкала оцінювання стану хворих на гострий сепсис дозволяє визначити вираженість системної запальної відповіді організму хворого та може забезпечити індивідуалізоване оцінювання динаміки перебігу перитоніту. Програмовані лапаросанації показані хворим, якщо значення індексу черевної порожнини становлять 12 та більше балів, значення Мангеймського індексу перитоніту - не вище 30-ти балів, а сума балів Мангеймського індексу перитоніту та шкали оцінювання тяжкості стану хворих на гострий сепсис - не більше 55-ти балів. Критеріями завершення режиму програмованих лапаросанацій є зниження індексу черевної порожнини нижче 10-ти балів і тяжкості стану за шкалою його оцінювання у хворих на гострий сепсис нижче 30-ти балів.

  Завантажити