Проведено іммобілізацію нестероїдного протизапального препарату піроксикаму та протитуберкульозного препарату ізоніазиду на поліуретановому носії. Визначено характер динаміки вивільнення лікарських речовин з полімерного матеріалу за умов in vivo та in vitro. Висвітлено, що піроксикам пролонговано вивільняється з поліуретанового носія за умов in vivo. Проаналізовано, що під час імплантації в організм експериментальних тварин поліуретанові зразки з піроксикамом сприяють зменшенню виразності клітинних реакцій в оточувальних тканинах, знижують рівень активності кислотної та лужної фосфатаз, мають антипроліферативну активність, а також інгібують місцевий процес судиноутворення. Встановлено, що ізоніазид пролонговано вивільняється з сітчастого поліуретану протягом тривалого часу за умов in vitro. Висвітлено, що у разі імплантації в організм експериментальних тварин одержані поліуретанові зразки з ізоніазидом стимулюють макрофагальні елементи на всіх етапах асептичного запалення. Проведено насичення поліакриламідного гелю, модифікованого полівінілпіролідоном, протитуберкульозним препаратом. Вивчено динаміку вивільнення ізоніазиду з поліакриламідного гелю за умов in vitro. Розкрито можливість регулювання вивільнення ізоніазиду з поліакриламідного гелю за рахунок відсоткового вмісту полівінілпіролідону. Проведено модифікацію методу тканинної культури, за допомогою якої визначено ступінь токсичності гідрогелевих матеріалів. Розроблено комплексну систему медико-біологічних методів, що дозволяє оцінити біологічну активність, біосумісність й ефективність імплантаційних полімерних матеріалів. Показано, що полімерні матеріали з піроксикамом та ізоніазидом біосумісні, нетоксичні та можуть бути рекомендовані для проведення клінічних випробувань.

  Завантажити