З'ясовано, що після включення Волинської губернії до складу Росії у 1793 р. та впродовж перших десятиліть пріоритетні зусилля царського самодержавства були спрямовані на ліквідацію Уніатської та послаблення позицій Римо-Католицької Церков. Проаналізовано заходи, спрямовані на возз'єднання уніатів з Російською Православною Церквою та розкрито суть масштабних карально-репресивних акцій проти католиків, посиленню яких значною мірою сприяли польські повстання 1831 р. та 1863 - 1864 рр. Доведено, що динаміку та характер трансформаційних процесів у житті християнських конфесій Волинської губернії середини XIX - початку XX ст. значною мірою визначали поселення на теренах Волині німецьких і чеських колоністів, а також поява православно-сектантських угрупувань і старообрядців. Зроблено висновок, що залежно від церковно-історичних обставин трансформаційні процеси в житті християнських конфесій Волині мали особливу динаміку розвитку та змінні пріоритети, однак, в цілому стратегічний курс російської влади упродовж всього періоду здійснення нею політико-адміністративних повноважень на волинських землях характеризувався імперською логікою мислення, що зводилася до уніфікації, зросійщення й оправославлення та мала ідеологічне відображення у триєдиному принципі "Православ'я, самодержавство, народність".

  Завантажити