Проаналізовано культурну ідентичність як універсальну форму самоусвідомлення людини за полікультурних умов існування на основі принципів трансцендентності й інтерсуб'єктивності. Висвітлено, що головним принципом смислоутворення за умов полікультурності є пошук особистісної визначеності у контексті міжсуб'єктивних відносин. Встановлено, що на ідентичність людини сьогодні впливають переважно культурні фактори в порівнянні з соціальними. Доведено, що принцип етнічної культурної належності як базовий не перешкоджає людині полікультурного суспільства віддавати перевагу можливостям становлення "точкового" контакту з плюральною множиною реальних/віртуальних культурних практик, вбачаючи в цьому позитивний аспект. Розкрито, що дифузія базової культурної ідентичності, перетинання особистістю культурно зумовленої межі, рух у векторі транскультурності є рушійними силами культурної творчості. Визначено, що буття за умов полікультурності потребує відповіді на питання: "Що є я сам ", тобто самовіднесеності як вищої форми суб'єктивності, яка передбачає усвідомлений пошук міжсуб'єктивних взаємодій і тому породжує "флуктуюючу", "точкову" ідентичність, що постійно змінюється. Охарактеризовано такі стратегії формування ідентичності, як інтертекстуальність, нарративність, іміджева стратегія.

  Завантажити