Вивчено питання діагностики й ортопедичного лікування хворих з прикусом, що знижується. Досліджено механізми адаптації до ортопедичних конструкцій, які забезпечують оптимальну висоту оклюзії та підвищують ефективність протезування. Визначено поширеність патології серед населення Полтавської області, яка збігається зі середньостатистичними показниками в Україні. На підставі електроміографічних досліджень встановлено ступінь функціональних порушень у хворих з прикусом, що знижується. Проведені математичні розрахунки оптимального роз'єднання прикусу, в основу яких покладено дані магнітно-резонансної томографії скронево-нижньощелепного суглоба, дозволили визначити можливе одномоментне збільшення міжальвеолярної висоти. Зауважено, що ефективність ортопедичного лікування хворих зі вказаною патологією залежить від їх психоемоційного стану та готовності до користування виготовленими зубопротезними конструкціями. На підставі клініко-лабораторних досліджень науково обгрунтовано механізм адаптації до протезів, які відновлюють утрачену висоту прикусу.

  Завантажити