Обгрунтовано концепцію доказових презумпцій (ДП), що використовуються у цивільному судочинстві. Визначено місце ДП у системі правових презумпцій, з'ясовано їх характерні ознаки, структурні елементи та причини закріплення ДП в нормах права. За допомогою теорії діяльності розкрито сутність ДП та доведено, що вони виступають процесуальним засобом, який урівноважує інтереси сторін під час доказування презюмованого факту. Охарактеризовано різні підходи щодо класифікації ДП, проаналізовано структурні елементи окремих ДП. Запропоновано механізм дії ДП та визначено його структурні частини. Надано пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного цивільного процесуального законодавства.

  Завантажити