Досліджено стилістику й іконографії монументально сакрального малярства XVIII ст. у мурованих спорудах Галичини. Доведено, що за формальними ознаками галицькі розписи близькі тогочасному мистецтву католицької Європи та характерні для її периферії. Зазначено, що синтез мистецтв тоді був притаманним оздобленню католицьких і православних храмів, але мав ряд відмінностей. На прикладах показано, що іконографічні програми розписів були створені у співпраці митця та теолога та спрямовані на поширення й утвердження основних католицьких догматів, культів святих. На підставі семантичного аналізу окремих сцен та іконографічних мотивів (з урахуванням дієцезного чи орденського підпорядкування храму) розкрито ідейний зміст стінописів.

  Завантажити