Досліджено зміни структурно-функціонального стану серцево-судинної системи та клініко-інструментальні предиктори розвитку різних варіантів екстрасистолії. Виділено групи ризику щодо виникнення аритмій, проаналізовано результати обстеження 112-ти юнаків із первинним пролапсом мітрального клапана (ПМК) й обгруновано шляхи покращення ефективності лікування екстрасистолії. З'ясовано, що у ролі предикторів частої шлуночкової екстрасистолії (ШЕ) у юнаків із ПМК можуть виступати вегетативна дисфункція та порушення електрофізіологічних властивостей міокарда, а предикторами частої суправентрикулярної екстрасистолії (СЕ) - збільшення дисперсії зубця Р, вегетативна дисфункція та порушення релаксаційних властивостей міокарда лівого шлуночка. Доведено високу антиаритмічну ефективність бісопролола у разі шлуночкової, а ритмокора - суправентрикулярної екстрасистолії. Встановлено, що застосування комбіновоної терапії бісопролол + ритмокор підвищує ефективність лікування ШЕ та СЕ, а також дозволяє знизити дозу бісопрололу та кількість його побічних реакцій.

  Завантажити