Для характеристики мистецьких позицій Ф. Блуменфельда та Г. Нейгауза введено поняття романтичної фортепіанної педагогіки - системи виховання піаніста, в якій естетичні принципи романтизму є світоглядним стрижнем, а прищеплення учневі емоційного сприйняття мистецтва, розвиток індивідуального творчого потенціалу та вміння мислити художніми образами - головними педагогічними завданнями, що зумовлює централізацію навчального процесу навколо домінантної засади первинності музично-слухових уявлень, акцентоване значення сфер почуття й інтуїції, а також використання комплексу методів, закорінених у психолого-сугестивній царині. Романтичні традиції Ф. Блуменфельда та Г. Нейгауза, принесені у львівську фортепіанну культуру другої половини ХХ ст., сприяли оновленню та збагаченню методики викладання. Досліджено фортепіанну педагогіку О. Ейдельмана, М. Крушельницької та їхніх вихованців, які працюють у Львові - М. Крих, О. Качевої, Л. Крих, Т. Старух, К. Колесси, П. Юрженка, Х. Гумецької, Н. Кашкадамової, Т. Слюсар, Н. Пастеляк, Й. Ерміня, та виявлено наявність у них спільних засад, що відносяться до романтичної фортепіанної педагогіки. Проведене дослідження дозволило наголосити на важливості для романтичної педагогіки сугестивного аспекту міжособистісного спілкування та охарактеризувати його. Міжособистісне спілкування вчителя та учня розглянуто як багатоаспектне явище та якісна площина педагогічної діяльності, що складається з мовного (вербального) та суттєвого (невербального) рівнів, причому останній має особливе, нерідко вирішальне, значення у фортепіанній педагогіці.

  Завантажити