Досліджено семантичні та фонографічні характеристики запозичень, пов'язаних зі сферою культури, у французькій мові. Зроблено опис культурологічних лексичних запозичень, розроблено їх типологію на підставі структурно-семантичного критерію та визначено роль у національно-мовній картині світу як ключових елементів у процесі трансформації ментальних універсалій. Показано важливе значення на сучасному етапі мовної взаємодії глобалізації, що сприяє нівеляції та десакралізації мовно-культурної парадигми. Досліджено вплив і внесок різних мов-донорів на лексико-семантичну систему французької мови. З'ясовано, що у процесі семантичного освоєння культурологічних запозичень шляхом метонімічного та метафоричного переносу відбувається детермінологізація значення та поява "поліжанрових" лексем, що супроводжується реструктуризацією сем у мікрополі (на рівні семантеми) та макрополі (на рівні всієї лексико-семантичної системи). На підставі фонографічного аналізу культулогічних запозичень досліджено їх вплив на розширення парадигми фонем і орфограм консонантизму та вокалізму французької мови, що обумовлює нестабільність вимови та написання та переобтяжує орфографію ксенічними графічними варіантами з надмірним використанням супраграфем. Встановлено, що графічну варіативність запозичень зумовлюють інтерлітери. Виявлено, що властива французькій мові тенденція до скорочення фонетичного слова урівноважується появою агрофонеми /oe/, яка сприяє вирівнюванню її фонографічної асиметрії.

  Завантажити