Розкрито головні причини протистояння між іудеохристиянською й еллінохристиянською традиціями, між палестинським як етнічним єврейським християнством і паулінізмом - універсальним християнством ап. Павла та тих процесів, що вивели християнство з його початкової єврейсько-іудейської культурно-релігійної орбіти, які призвели до перетворення його на наднаціональну релігію античного світу та на офіційну ідеологію імперського Риму. Встановлено, що оригінальне Ісусове християнство мислило себе в контексті іудаїзму, в єврейському культурному полі, оскільки подавало себе місіанською течією в межах тогочасного іудаїзму, розуміло себе завершальним етапом розвитку іудейської релігії, її кінцевим пунктом, натомість елліхристиянство обстоювало віру в Христа, грунтуючи її на засадах грецької філософської думки, елліністичного світогляду та римського космополітизму, а також універсалістське християнство водночас формувалося ще й на запереченні еврейоцентричної іудеохристиянської традиції.

  Завантажити