Встановлено, що у хворих спостерігається розвиток післяінфарктного ремоделювання серця й ендотеліальна дисфункція, що прогресують відповідно до ступеня артеріальної гіпертензії, віку та функціонального класу хронічної серцевої недостатності (ХСН). Виявлено, що для хворих похилого віку характерна наявність тісних кореляційних зв'язків між основними показниками діастолічної та систолічної функцій лівого шлуночка (ЛШ), системної гемодинаміки, а також рівнем ендотеліну-1 та скінченних метаболітів оксиду азоту в сироватці крові, що підтверджують роль ендотеліальної дисфункції у розвитку важких ускладнень ішемічної хвороби серця (ІХС) у поєднанні з гіпертонічної хвороби (ГХ). Встановлено, що терапія карведилом і периндоприлом через 12 тижнів лікування супроводжується вірогідним зниженням рівня артеріального тиску до цільового та дозволяє не тільки покращати ендотеліальну функцію судин, але й систолічну та діастолічну функцію міокарда ЛШ серця у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з ГХ.

  Завантажити

Проведено комплексне дослідження лексичної ідіосистеми роману давньогрецького письменника кінця II ст. н.е. Лонга "Дафніс і Хлоя". Актуальність теми наукового дослідження обумовлена необхідністю всебічного вивчення лексичної ідіосистеми твору в семантико-функціональному та концептуальному вимірах давньогрецької мовної картини світу. На підставі вивчення словника мови письменника охарактеризовано лексичні мікросистеми (лексико-граматичні класи, лексико-семантичні групи, концептуально-тематичні поля (КТП), концептуально-тематичні групи) як виразники ідіостилю письменника, обгрунтовано зв'язок лексичної ідіосистеми письменника та концептуальної структури художнього тексту. Наведено порівняльну характеристику іменникових домінант у давньогрецьких романах I - III ст. н.е. (Лонга та Ксенофонта з Ефесу, Харитона, Ахілла Татія, Геліодора) для підтвердження гіпотези про унікальність мовостилю Лонга. Узагальнено роль Лонга у розвитку лексичного складу давньогрецької мови. На підставі виділення КТП ("Природа", "Пастуше життя", "Кохання") у лексичній ідіосистемі роману Лонга "Дафніс і Хлоя" визначено особливості функціонування домінантних лексем, що забезпечують основну змістово-фактурну інформацію твору, а також беруть учать у творенні художніх образних засобів (метафор, епітетів, порівнянь), які залежать не тільки від теми, жанру та сюжету твору, але й відображають індивідуальні стилістичні уподобання письменника.

  Завантажити