Зазначено, що опера стала віддзеркаленням загально-філософської проблеми зміни концепції людини, що спричинила появу нового оперного героя та зумовила специфіку ідейного, сюжетно-змістовного наповнення опери. Проаналізовано, що іманентні для мистецтва даного періоду поліфонічність мислення, культурний діалог і вплив "досвіду минулого" багато в чому визначили не лише стан оперного жанру перших десятиліть ХХ ст., а й перспективу його майбутнього розвитку. Розглянуто "діалог з традицією" як одну з найважливіших рушійних сил розвитку опери, зроблено спробу жанрової типології опери малої форми, що грунтується на жанрово-стильовому синтезі. Доведено, що започаткований Дж. Пучінні та продовжений у творчості П. Хіндеміта й Е. Кренека оперний триптих став новітньою формою оперного жанру ХХ ст. Розглянуто ефект "сенсації", яким супроводжувалися нові мистецькі явища початку ХХ ст. розглянуто як мистецький феномен.

  Завантажити