Комплексно досліджено науково-академічні розробки XIX - початку XX ст., присвячені проблемам історії церкви. Вивчено причини становлення та характер розвитку церковно-історичних студій в даний період. Встановлено, що функціонування церковно-історичних студій було пов'язане переважно з діяльністю духовних академій. Важливими чинниками розвитку церковно-історичних досліджень в духовних академіях були реформи в духовно-освітньому відомстві, зокрема, запровадження курсу церковної історії, зацікавленість в суспільстві до історичної самосвідомості, розквіт духовної журналістики та розвиток науково-дослідницьких установ. Показано, що в Україні розвиток церковно-історичних студій був пов'язаний переважно з діяльністю Київської духовної академії. Доведено, що найбільший розквіт церковно-історичної школи Київської духовної академії припав на кінець XIX - початок XX ст. Проаналізовано науковий доробок представників церковно-історичної думки України. Увагу приділено працям С. Голубєва, Ф. Тітова, В. Біднова. Зазначено, що завдяки численним публікаціям, широкій науковій проблематиці та використанню значного обсягу першоджерел, вони проклали шлях для подальших досліджень в галузі історії церкви.

  Завантажити