Поглиблено розуміння взаємозв'язку між свободою, трансцендентуванням і продукуванням нових смислів, що є умовою подолання екзистенційних криз особистості й адекватних відповідей на багатомірні виклики часу. Розкрито сутнісну парадоксальність свободи в її соціоантропологічних і культурно-антропологічних репрезентаціях, яка виступає джерелом смислоутворення. Обгрунтовано, що інтерактивним напрямом сучасного смислоутворення є ідеальні засади пошуків оптимізації відносин між природою та культурою, а також в середині культури. Виявлено регулятивний і смислопороджувальний потенціал свободи у комунітарній, персоналістській і трансперсональній царинах. Визначено, що межі трансцендентального зв'язку між свободою та справедливістю залежать від обумовленої культурою легітимації певних порядків людського існування.

  Завантажити